JAPANESE STYLE APARTMENT
Architects: Marina Pismenna, Julia Katerinich, Vitalii Sobchenko
Visualization: Maryna Pysmenna
Location: Kyiv
Function: Private apartment
Size: 85 m2
Year: 2025
Архітектори: Марина Письменна, Юлія Катеринич, Вiталiй Собченко.
Візуалізація: Марина Письменна.
Локація: Київ
Функція: Приватне житло
Площа: 85 м2
Рік: 2025
Have you ever noticed how a space can simply support your presence?
Quietly, without trying to impress.
Wood feels warm to the touch, light falls softly, and every object stands in its place — as if it has long known why it’s here.
Such interiors don’t compete, don’t demand attention.
They create a calm in which you feel clearer, more collected.
And then being at home is not about admiring the space, but about finding yourself in it — with no need to prove anything.
Ви колись помічали як простір може просто підтримувати присутність? Тихо, без жодного прагнення сподобатися. Деревина тепла на дотик, світло падає м’яко, і кожна річ стоїть на своєму місці - ніби давно знає, для чого вона тут.
Такі інтер’єри не змагаються, не вимагають уваги. Вони створюють спокій, в якому почуваєшся яснішим, зібраним. І тоді бути вдома означає не захоплюватися простором, а знаходити в ньому себе - без потреби щось доводити.
A person works here—one who knows how to make others visible.
A vintage typewriter slows the mind just enough to find the right words — the ones that can shed light on someone’s story.
Nearby, vinyl plays, setting the rhythm for the text. And on the shelves—small treasures from travels, reminding us how much meaning hides in the details, if we care to look closely.
Тут працює людина, яка вміє робити інших видимими. Вінтажна друкарська машинка допомагає сповільнити думку, щоб знайти точні слова — ті, що здатні пролити світло на чиюсь історію. Поруч грає вініл, що задає ритм тексту. А на полицях — невеликі знахідки з подорожей: вони нагадують, скільки сенсу приховано в деталях, якщо придивитися уважно.
Small daily movements become a meditation:
hanging a coat, placing the shoes, setting down a bag.
The space suggests the pace, while the tension of the day quietly fades away.
Дрібні щоденні рухи стають медитацією: повісити пальто, поставити взуття, відкласти сумку.
Простір підказує темп, поки напруга дня тихо зникає.
In this bathroom, water becomes part of the ritual.
A deep Japanese basin lets you sit in warmth and stay there for as long as the body wants. Under the shower, you can slowly settle onto a heated seat: a tropical flow, steady breathing, water taking away the remains of the day.
This room connects day with sleep: it leads directly into the bedroom, with no unnecessary corridor. Here, boundaries exist only to support the ritual.
This apartment is made for one person —for their rhythm, their body, their quiet.
As if it were a separate universe that knows their habits and fascinations.
У цій ванній вода стає частиною ритуалу. Глибока японська чаша дозволяє сісти у теплі й залишитись там стільки, скільки хоче тіло. Під душем можна спокійно опуститися на підігріте сидіння: тропічний потік, повільне дихання, вода, що забирає залишки дня.
Ця кімната з’єднує день зі сном: через неї шлях веде у спальню, і жодного зайвого коридору. Тут межі існують лише для того, щоб підтримувати ритуал.
Ця квартира створена для однієї людини. Для її ритму, її тіла, її тиші. Ніби окремий всесвіт, який знає її захоплення й звички.
In your own universe, the rule is simple:
do what feels right for you.
On the traditional partition — a dragon in calligraphy. It doesn’t need to be understood; it’s enough to see
how a single stroke can change the atmosphere of a room. It sets a tone that makes the podium bed feel like a stage,
and the film projected on the wall become just a soft extension of that mood.
When the partitions slide open, the dragon does not disappear — it simply allows the space to unfold further:
towards the warm bath, to the shower that continues the evening.
Here, minimalism is not about emptiness. One line can hold an entire atmosphere — if it is drawn with character.
На традиційній перегородці - каліграфія дракона. Його не потрібно розуміти: достатньо побачити,
як одна риса змінює атмосферу в кімнаті. Вона задає тон, від якого ліжко на подіумі ніби стає сценою,
а кіно на стіні - лише м’яким продовженням цього настрою. Коли перегородки розсуваються, дракон не зникає -
він просто дозволяє простору розгорнутися далі: до теплої ванної, до душу, що продовжує вечір.
Тут мінімалізм не про порожнечу. Одна лінія може тримати цілу атмосферу - якщо вона нанесена з характером.
Returning to the living room, we step onto a podium with a tea room.
It’s an important space — a place where both host and guest reveal themselves.
Tea removes armor, takes off the masks,
and shows a person as they are.
A space of honesty and purification.
Повертаючись у вітальню, ми виходимо на подіум із чайною кімнатою. Це дуже важливий простір — місце, де розкривається і господар, і гість. Чай знімає доспіхи, прибирає маски і відкриває людину такою, якою вона є. Це простір відвертості й очищення.